Який видминок маэ прикметник молодих

Н. в. двісті шістдесят три статті, чотириста дев'ятнадцять лікарень, дев'яносто сім ночей р. в. двохсот шістдесяти трьох статей, чотирьохсот дев'ятнадцяти лікарень, дев'яноста семи ночей д. в. двоста шістдесяти трьом статтям, чотирьохста дев'ятнадцяти лікарням, дев'яноста семи ночам зн. в. двісті шістдесят три статті, чоитриста дев'ятнадцять лікарень, дев'яносто сім ночей ор. в. двохста шістдесяти трьома статтями, чотирмастами дев'ятнадцяти лікарнями, дев'яноста семи ночами м. в. у двохста шістдесяти трьох статтях, у чотирьохстах дев'ятнадцяти лікарнях, у дев'яноста семи ночах

Ядуже люблю читати книжки, мама казала, коли я ще був у другому класі, що я — не дуже сучасна дитина, бо мене важко було відірвати від книжки, а не від «мультика». ось саме із книжок я найперше довідався, що таке справжня дружба, у цьому мені твори григора тютюнника, михайла стельмаха, марка твена, фенімора купера, михайла зощенка, антона чехова. але в книжках були описані «їхні», а не «мої» ситуації, багато чого я не міг для себе пояснити. тому одного разу я підійшов до мами і сказав: «мамо, навчіть мене дружити». для мами це було несподіванкою, але вона стала розповідати про своїх друзів, які з'явилися у неї ще в шкільні роки. із тієї розмови я втямив лише одне — це дуже незвичайне почуття, яке пов'язане з великою повагою до свого друга. кілька років тому у нас з'явився в класі новенький, виявилося, що його батьки переїхали жити в україну з грузії. і так сталося, що ми відразу подружилися, можливо", тому, що обидва стали відвідувати спортивну секцію з футболу, яка є в нашій школі. я вже на порозі дорослого життя, але та розмова з мамою запала мені в душу, і подумки я часто повертався до неї, коли у мене траплялися труднощі у стосунках з другом. так, я вважаю, що мені пощастило, у мене є справжній друг, а не просто приятель чи однокласник. і знаєте, що нас найбільше зближує? не спільні інтереси, захоплення певним видом спорту чи прихильність до творчості якогось актора. наша дружба тримається на трьох китах: довіра, повага, прощення. перш ніж я усвідомив це, довелося багато пережити й передумати. і мені здається, що саме книжки, які я прочитав ще в дитинстві, стали мені певною мірою добрими порадниками. я довіряю своєму другові настільки, що ніколи ніяких сумнівів його вчинки у мене не викликають. якось він мені розповів про те, що означають грузинські народні танці, які виконують чоловіки. у рухах є така деталь: чоловіки притискають руки до грудей, потім розводять їх, ніби розкривають груди і простягають нам свої серця. змінюється ритм — згинаються руки: серце закрите, а вам запропоновано братерство, вірність. після цієї розмови я теж став придивлятися до наших українських народних танців і, дякуючи другові, помітив дуже багато спільного з грузинськими народними танцями. я поважаю думку свого друга, навіть якщо вона мені не подобається або я маю свою, відмінну від його, завжди готовий вибачити свого друга за необдуманий вчинок і сам готовий просити в нього прощення, якщо вчинив негідно. бо впевнений, що мій друг міркує так само, як і я. ми різні, але поріднені дружбою. прекрасні слова григорія сковороди підтверджують мою думку: «я належу до тих, хто настільки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзі найліпшою прикрасою життя».