1. Вибирай завжди дорогу нелегку (В. Сухомлинський). 2. Це аскетична пристань гіта- риста, коли він струни пальцями торка. 3. Строкаті ритми вулиць і юрби, дахів похилих старовинні плечі. 4. Я чую смутку пальці крижані (Л. Костенко). 5. Рать світозора грозою постала (М. Рильський). 6. Садок вишневий коло хати. 7. Як умру, то поховайте мене на МОГИлі серед степу широкого на Вкраїні милій... (Т. Шевченко). A. Підкресліть ті слова, що порушують прямий порядок слів.

Б. Поясніть лексичне значення виділених слів (письмово).

I. 1. мабуть, то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (о. гончар) 2. he можна, кажуть, людині , а подобрішати завжди можна. (о. гончар) 3. всяке трапитись може на довгім віку. (о. підсуха) 4. ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду. (м. рильський) 5. невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (л. первомайський) 6. справді, краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (і. франко) 7. трудно розказати, для чого, власне, нам потрібна мрія і що вона таке, та, певне, в світі ніхто живий без мрії не прожив. (леся українка) 8. на жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (о. довженко)

1. там батько, плачучи з дітьми,а ми малі були і голі, не витерпів лихої долі, умер на панщині. (т. шевченко.\ 2. а ярема,страшно глянуть по три, по чотири так і кладе. (т. шевченко.) 3.а все-таки,її люблю, мою україну широку, хоч я по їй і одинокий бо, бачте, пари не найшов,аж до погибелі дійшов. (т. шевченко.) 4. я вийшов за садок,гілля обторкало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, і став дивитися на дорогу, котрою в’їхав позавчора до цього села. (григір тютюнник.) 5. взагалі,данилко за багато років приятелювання з пасічником помітив, що той не любить бувальщин: «я таке й без тебе знаю, надивився», а все навертає розмову на щось незвичайне, дивовижне, хоч воно й вигадане. (григір тютюнник.) 6. незнайомий, подививсь в очах його щось тепле, чоловічне! на мене глянув він ласкаво. (п. тичина.)