РЕЧЕННЯ В ПРЯМІЙ МОВІ ПІСЛЯ СЛІВ АВТОРА І ПЕРЕД

Жила була сiмья горобчiкiв.вони якось збиралися всiэю сiмьйой полiтати бiля сонця.мама гобчика пояснювала що неможна пiдлiтати близько до сонця бо попечеш крильця а ще гiрше спалиш пiрячко на крильцях i не сможеш лiтати .горобчик дiждавшись доти поки мама вiдлетить то вiн сможе доторкнутися до сонця.йому це сонце так що вiн навiть непослухав маму та те що вона наказувала неробити.i от вiн пiдлетiв блище i ще блище та попiк собi крилечко та неcмiг здержатись на одному крилечку i  впав.iпiсля того горобчик бiльше не пiдлiтав до сонця,бо запамятав що якщо мама говоре цього не робити ты послухайся маму так буде краще i мамi

Моя кімната невелика, але дуже затишна. коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. на ньому стоїть письмове приладдя та глобус. над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. ліворуч — моє ліжко. воно застелене яскравим покривалом. тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. і мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і непомітно засинаю