Спишіть, розкриваючи дужки і розподіляючи прислівники на три групи: І — прислівники з не — частиною кореня,

ІІ — з не — префіксом, ІІІ — з не — часткою.

(Не)рідко; (не)ухильно; (не)порушно; (не)погано; (не)

просто, а складно; (не)виразно, а заплутано; (не)достатньо;

(не)самовито; (не)цікаво; (не)гарно; (не)стямно; (не)давно,

а тільки що; (не) старанно, а як-небудь.

у кожної людини в голові є певна ідея, ідеал того, якою повинна бути людина, і які її характеристики. варто відзначити, що думок щодо ідеальної людини існує досить багато. при цьому цілком можна задатися раціональним питанням: а чи варто взагалі шукати образ ідеальної людини, якщо такої людини в житті не існує? втім, люди дуже люблять пофантазувати, я не є винятком з цього правила, і теж дуже любою пофантазувати. тому я складу свій власний образ ідеальної людини з усіма відповідними характеристиками.

по-перше, ідеальна людина повинна виглядати ідеально. навряд чи можна уявити собі ідеального чоловіка, який є непривабливим зовні. як правило, людину оцінюють в першу чергу за зовнішнім виглядом, лише потім про неї роблять інші висновки. з цієї причини ідеальна людина повинна виглядати приємно і навіть привабливо для тих, хто її оточує. у неї повинні бути правильні риси обличчя, струнка фігура. звичайно, важливим чинником є і одяг. ідеальна людина повинна бути одягненою гарно, стильно і зі смаком. при цьому її одяг не повинен виглядати надмірно яскраве або зухвало.

по-друге, і це навіть важливіше зовнішності, ідеальна людина повинна мати правильний характер. так, існує безліч людей, які виставляють різні вимоги до характерів тих людей, з якими вони спілкуються. варто відзначити, що дані вимоги цілком можна піддати певній класифікації. по-перше, рідко хто любить, коли в його справи хтось різко втручається, а тому ідеальна людина повинна бути ввічливою і тактовною. по-друге, всі люблять мати справу з ерудованими та освіченими людьми, з якими є про що поговорити. з цієї причини ідеальна людина повинна бути ерудованою та освіченою одночасно. бажано, щоб вона була усміхненою і вміла добре жартувати, щоб розважати тих, з ким їй випало в певний момент життя спілкуватися. ні в якому разі ідеальна людина не може бути нудною. ніхто не любить нудьгувати, а тому ідеальна людина повинен бути веселою, з нею завжди повинно бути цікаво.

насправді, все те, що було описано мною в попередньому абзаці, зовсім не означає, що і для інших людей, які населяють нашу планету, ідеальна людина є такою ж. кожен з нас має свої особисті, власні уподобання щодо безлічі життєвих проблем і питань. і, в залежності від того, які ці погляди є, визначається і ідеальна людина. втім, міркування про ідеальну людину – це всього лише фантазія, у якої немає шансів здійснитися в реальності.

згаяний час то втрачений час.                                                                       його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. так, мова йде про час.

все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. і розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а і хвилинами нашого життя. наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. і хвилини, перетікаючи в години, дні, місяці, роки. куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз?

якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет.

чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. а літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. як же швидко розчинилася вона у вирі життя .

у чому ж сенс життя? на що має бути витрачено мій час? люди часто самі собі та іншим подібні питання. які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу?

подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили?

якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена ​​невблаганним пресом століть. напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва?

відповідь на це питання здається нам однозначним. але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. і просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.