ГІ після цього перед ним хитнулися, розходячись у різні сторони ДМіжзелено-синіми полями, звиваючись, висвічує водами на
ГНавчатися треба постійно й не зупиняючись на досягнутому,
ДОздоровчі вправи для спини можна виконувати лежачи.

7. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А на возі сидів старий мірошник і, задерши голову, дивився в
небо (Г. Данилевський).
Б Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у хо-
лодок (О. Довженко).
в Вози, проїжджаючи, глухо, тоскно скрипіли (О. Гончар).
дві дороги (М. Стельмах).
сонці мирний і лагідний Серет (О. Гончар).
​

Не кричи , що не лякай диких тварин. вони люблять добрих дітей.чи не рви квіти , за тобою пройдуть сотні людей , і їм теж буде приємно бачити квіти.чи не ламай даремно дерева , не роби на них вирізки. від цього вони сохнуть і гинуть.не лови заради забави метеликів , мурашок та інших тварин.не сміти в лісі. прибирай за собою сміття і скляний посуд.пожежа в лісі може виникнути від кинутої скельця. у пожежонебезпечний сезон у лісі забороняється  кидати палаючі сірники і недопалки ; вживати при полюванні пижі з легкозаймистих матеріалів; залишати в лісі промаслені або і бензином ганчірки ; заправляти пальним паливні баки працюючих двигунів автомашин ; залишати пляшки або осколки скла ; розводити багаття в місцях з сухою травою ; випалювати траву під деревами , на галявинах , стерню на полях.   дрова . якщо ви плануєте заночувати в лісі , то дрова слід заготовити заздалегідь. не рубайте живі дерева ! краще запастися сухостоєм , благо в наших хвойних лісах за нього спокійно можуть зійти шишки , що хороший жар.       сміття . що робити зі сміттям , кожен вирішує сам. але пам'ятайте , що , якщо ви не приберете за собою , наступного разу при виїзді на природу ви ризикуєте не знайти чистого місця відпочинку. спалювати сміття з пластмаси , поліетилену та інших подібних матеріалів не рекомендується , краще його закопати . а ось паперові обгортки , серветки , тканинні ганчірки можна і спалити.

Марися вільно розкинулась у траві. задивилася на завислі кетяги акації. пахнуть вони густо, медово. бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт, - десь, видно, здалека прилітають за нектаром. десь із глибини урочища соловей подає голос. кажуть, меншає на світі солов’їв. невже планета справді прощається з цим сіреньким, самобутнім, найніжнішим своїм поетом? а з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. ніби п’янить самий дух акації, від нього аж  чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри  якогось блаженства. марися  змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого, обліпленого бджолами цвіту. досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи. в її запашистих зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся—на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.