Розберіть слова за будовою : веселий, веселка, розвеселив

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.більше діла — менше слів.будь господарем своєму слову.мовивши слово, треба бути йому паном.слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.від красних слів язик не відсохне.від солодких слів кислиці не посолодшають.від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.від теплого слова і лід розмерзається.вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.впік мене тим словом, не треба й вогню.гостре словечко коле сердечко.де мало слів, там більше правди.діла говорять голосніше, як слова.де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.добре слово краще, ніж готові гроші.добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.за грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.з пісні слова не і свого не вставляють.і від солодких слів буває гірко.кого не б'є слово, тому й палиця не .коня керують , а чоловіка — словами.красне слово — золотий ключ.лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.краще  переконувати словами, як кулаками.м'які слова і камінь крушать.на ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.не кидай слова на вітер.не так то він діє, як тим словом сіє.

                                            сон в різдвяну ніч   ось і наступило довгоочікуване свято - різдво.усі прикрашають ялинку,сміються, у маленької сиротки маринки нема нічого - ні прикрас,ні вогників,ні ялинки.вона лише сумно поглядає на сусідні будинки,де так голосно хтось сміється.маринка лише зітхнула гірко,та й пішла прилягти.   лягла вона на ліжко старе - та й заснула.адже трудилася весь день.для неї нема свята,нема для неї радощі   ось спить дівчинка,і снится їй,наче разом з батьками вона ялинку прикрашає,а до неї в гості інші діти приходять - з подарунками.ось посідали всі за стіл,а там страви такі,що їх манинка і не бачила ніколи.почали рахувати: один,два,три,   коли вже дійшли до одинадцяти,то дівчинка прокинулась.був ранок,ясно світило сонечко у старі шибки.дивиться маринка - і очам своїм не вірить: посеред її кімнати стоїть ялинка,не велика,але пишна,прикрашена різнимі іграшками,а під нею -   дівчинка спочатку здивувалася дуже,а потім зраділа.виглянула на вулицю,подивилася на сусідній будинок - там,на дворі,стояв старий дід іван.він дивився на маринку і чогось посміхався.і чого це він так посміхається?