Прочитайте прислів’я, в яких узагальнюються народні

погляди на культуру мовлення, погрупуйте їх за змістом. Поясніть, які якості

мовлення роблять його хорошим, а які засуджуються народом.

Що маєш казати - наперед обміркуй.

Слово до слова - зложиться мова.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш.

Не роби з писка халяву.

Слово - не стріла, а глибше ранить,

їж борщ з грибами і держи рот за зубами.

Хто мовчить, той двох навчить.

Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

Рана загоїться, а слово - ніколи.

Дурний язик голові не приятель.

Давши слово - держись, не давши - кріпись.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

І від солодких слів буває гірко.

Таке верзе, що й купи не держиться.

Шабля ранить голову, а слово - душу.

Язик без кісток: що хоче, то й лопоче.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Меле, як порожній млин.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Слова пристають, як горох до стінки.

Гостре словечко коле сердечко.

Язик до Києва доведе.

Вода все сполоще, а злого слова - ні.

Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

Вола в’яжуть мотузками, а людину словом.

Умій вчасно сказати, умій і замовкнути.

Слово старше за гроші.

Словами туди і сюди, а ділами нікуди.

Добре слово варте завдатку.

Язиком мели, а справу роби.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам

До ть, будь ласка, дуже потрібно.

Зодного боку, федько показав себе як позитивний герой, двічі врятувавши толю, а з іншого - як негативний, бо постійно всіх про¬вокував на різні забавки і бешкети. але почнемо спочатку. «це був чистий розбишака-халамидник.  не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на федька; там? шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом.  наче біс який сидів у хлопцеві! усі діти як діти - граються, бавляться тихо, лагідно. федькові ж неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.» так характеризує автор свого головного героя. з цього опису ми бачимо хлопчика, який постійно комусь шкодить, заважає, і робить це все навмисно. відповідно, вдома він отримує на горіхи, батько лупцює його нещадно ременем. але тут з'являється цікава деталь. федько ніколи не кричить, завжди каже правду про свої вчинки, навіть якщо знає, що його за це буде бито. доходить до того, що після неприємної процедури биття тато дає синові гроші «за правду». ось ця особливість характеру, правдивість, здатність сказати істину в очі будь-кому і приваблює мене в головному герої. 

ответ:

сочинение "светлый праздник рождества"

в нашей жизни не так много праздников. хотелось бы, чтобы их было больше. праздники бывают разные: государственные, церковные, профессиональные, семейные и другие. но есть праздники любимые. для меня самый любимый праздник – рождество христово.

в недалеком прошлом об этом празднике не принято было даже упоминать. зато сейчас - это официальный праздник, нерабочий день. но люблю я его не за то, что в тот день не надо идти в школу. для меня рождество – это праздник чуда, волшебства, исполнения желаний. ведь в этот день появился на свет самый желанный младенец – спаситель всех людей – иисус христос. а встречать любого младенца положено в чистоте. поэтому накануне праздника мы всегда делаем уборку в доме: моя младшая сестра полина протирает пыль, а мы с мамой моем полы.

вечером, накануне праздника, мы, как и многие верующие люди, идем в храм на службу. уже при входе там ощущается праздник: белоснежные облачения священников,  горит множество свечей, хор торжественно возвещает о рождении христа. как и прежде, бывая в храме, ощущаешь необыкновенную гамму чувств: восторг, внутреннее очищение, душевное спокойствие и что-то еще, мне не понятное. а в ночь рождения сына божьего эти чувства усиливаются, сердце наполняется радостью: он родился. и в моей душе поют ангелы, и горит вифлеемская звезда – та самая, что возвестила волхвам о чудесном событии.