До ть, контрольна робота!!!

Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. іншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна іншій. головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї .кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.доброта… на жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. і даремно. сьогодні ми є свідками того, як більшість «упакованих», «крутих» хизуються своєю перевагою над «лохами», за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне , хто «не вміє жити», «не вміє гроші робити», переступаючи через все і всіх.у таких багатий одяг, але порожня душа.ось він чи вона: має гарний одяг, вроду,в дискотеці ночі й дні.вихилятись маєш модухто ти? звідки? хто мені? що тобі наш рідний край? що тобі зрубати гай,отруїти чисті води,заплювати предків роди? пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. все поламали, попсували. серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. підійшла я до неї і охнула; «як вони тебе! » зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. сказала: «живи! »через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. і така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!

Тисячу прислів'їв сказав народ про славу правди і на захист правди: добре діло — правду говори сміло. нікого не жаліть, хто по кривді хоче жить. брехня — лупатий чоловік, та не довгий її вік. правда із дна моря виринає, а неправда потопає. виховані люди не виказують своїх справжніх почуттів, коли до них приходить небажаний гість. його вітають, і в цьому криється елемент неправди, нещирості. тільки дуже витонченими прийомами господар дає зрозуміти про небажаний візит. здатність казати правду чи неправду не є вродженою рисою, вона виховується. (наводяться приклади із життя.) милосердя — творення добра, благодіяння для всіх.  творити добро можна багатьма засобами і не тільки тим людям, хто шанує вас, але і ворогам своїм. при здійсненні милосердя, ми не повинні керуватися якимись настановами, правилами. ділячись, ми не повинні турбуватись про те, що збідніємо. — чи траплялися у вашому житті випадку, коли ви щиро давали милостиню? — чи відомі вам приклади милосердя? (притча про милосердного самарянина. історія із життя св. миколая. відомості про розрахункові рахунки в банках для хворих людей.) учитель. милосердя безкінечне. дехто подумає, що все можна віддавати тільки бідним. справедливіше буде переконання, що треба ділитися, не чекаючи нагоди. добре говорить приказка «з кожного по ниточці — бідному сорочка». люб'язність — уміння триматися в товаристві, чемність, ввічливість. у повсякденному житті ми майже щогодини спілкуємось з людьми, що нас оточують. як ви думаєте, чи завжди наше спілкування з товаришами, батьками, вчителями є приємним? чи вміємо ми використовувати слова, які відображають ввічливість, чемність? подойдет