1. Відокремлюються: (1 б.)
а) лише другорядні члени речення; б) лише підмет і присудок;
в) лише прикладки; г) лише непрямі додатки.
2. Укажіть речення з відокремленим означенням (розділові знаки пропущено) (1 б.)
а) Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни.
б) Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка.
в) До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями.
г) Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.
3. Укажіть речення, ускладнене відокремленою прикладкою із сполучником як: ( 1 б. )
а) Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була
її глибока схвильованість перед виявами людської мужності… .
б) Життя – як ріка.
в) Школа – як неспокійний гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом
г) Як представник радикальної партії І.Франко багато роз’їжджав по Галичині.
4. Перебудуйте подані речення так, щоб вжиті в них невідокремлені члени стали відокремленими і навпаки. ( 2б. )
1) Засмагла від роботи рука, нам сіє благодатний мир.
2) Літній день, безхмарний і жаркий, гнав нас у холодок.
5. Перепишіть, розставте пропущені розділові знаки. Визначте та підкресліть відокремлені члени речення. ( 4б. )
Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.
Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі.
Щасливі ми залишали футбольне поле.
Солов’ї нічні товариші мої у сад злетілись до вікна.
6. Зробіть синтаксичний розбір речення. (3б.)
Тепла ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією.

Любов… Це почуття надихає, окриляє, наповнює наші серця добром, світлом. Її можна проявити по – різному: словами, вчинками, жестами. Навіть один-єдиний погляд може сказати про всі почуття. Якщо придивитися, то любов можна побачити всюди, в найрізноманітніших випадках: коли батьки сварять свою дитину; коли вчитель виховує двієчника, щоб той себе добре поводив і краще вчився; коли на роботі колеги у скрутну хвилину безкорисливо підмінюють один-одного; коли ти бачиш заплакану, зовсім незнайому тобі дівчину, підходиш до неї, щоб якось зарадити її горю, втішити її; коли людина йде по дорозі, і бачить собаку с поламаною лапкою, забирає бідолаху до себе додому, доглядає, піклується про неї; коли підприємець, заробивши достатньо коштів, починає займатися благодійністю; коли подружжя бере з дитбудинку сирітку; коли ти їдеш в електричці, в вагоні з бідною людиною, яка не має свого даху над головою, від якої всі відсахнулись, але ти їй пропонуєш чашку гарячого чаю; коли холод пронизує до кісток, а тисячі людей стоять на майдані, заради майбутнього нащадків, заради благополуччя своєї країни; коли проходячи повз запашний кущ троянд, милуєшся ним, але йдеш далі, не зриваючи жодної квітки, бо розумієш, що це природа, яку треба берегти; та навіть коли ти просто не байдужий до оточення, коли ти сієш на землю добро – це все і є велика сила любові, яка перемагає все зло на землі. Озерніться навколо себе: ви оточенні цим почуттям. Воно є всюди: на землі, у воді, в повітрі тільки треба її розгледіти, відчути, усвідомити, а головне – самому віддавати часточку своєї душі, тим хто нас оточує, і тим хто її потребує. Я думаю, що якщо у кожному серці буде жити любов, то світ стане набагато добрішим, світлішим і радіснішим. Повноцінне життя без любові не можливе. Любіть життя, і все, що з ним пов’язано, і воно вам посміхнеться, подарує багато сюрпризів.

Нещодавно я була свідком досить бурхливої дискусії на дещо несподівану тему: чи потрібні сучасній людині усілякі правила поведінки, „доброго тону” і етикету? Переважала думка, що в наш прагматичний, мобільний і демократичний час всі ці „китайські церемонії” – річ абсолютно зайва. Цей висновок мене дещо збентежив, але водночас змусив замислитись: може і справді „добрі манери” – поняття застаріле? Та й на окремих диваків, які, аби відчинити двері на дзвінок, вдягають піджак, вітаючись, знімають капелюха, а видираючись з переповненого автобуса, намагаються подати руку дамі, ми найчастіше дивимося з іронічною посмішкою.

Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.

Проте, як казали древні, часи міняються, і ми міняємося разом з ними. Нині у всьому світі відчутна тенденція до уніфікації та спрощення норм поведінки. Людство стає більш демократичним, вільним, розкутим. У наших стосунках менше формальності та умовностей. І це чудово. Але відсутність умовностей зовсім не означає безцеремонності й нахабства, а розкутість – розв’язності та грубості у поведінці. Вічливість і делікатність у стосунках потрібні нашим сучасникам так само, як і колись. І так вже влаштована наша психіка, що, якими б модерними і просунутими ми б себе не вважали, нову людину сприймаємо саме за її зовнішністю і манерами. То може ми зовсім даремно „списуємо” в архів оті старомодні „гарні манери”, правила і те, що колись називалося добрим тоном? Звичайно, дещо у цьому „кодексі” і справді застріло. Та переконана, що і найсучаснішій людині зовсім не завадить знати, як слід поводитися на діловій зустрічі чи офіційному прийнятті, кому, як і коли подавати руку і ще цілу купу не менш важливих речей. Бо ж ці правила вигадані зовсім не для того, аби ускладнювати життя „простим хлопцям”. Адже добрі манери – це, насамперед б висловити свою повагу до інших. А це – завжди цінується людьми і ніколи не застаріває. Втім – не меншою мірою це і повага до самого себе. А ще психологи відзначають: людина, яка володіє добрими манерами, дотримується правил доброго тону у будь-якому товаристві почуває себе впевнено і комфортно. Хай навіть оточуючі цього і не розуміють. Адже, як зауважив один розумний чоловік, „ ваші добрі манери – найкращий захист від поганих манер іншого”.