Твір «мова цифр завжди переконлива»

місто на камені.

є на поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто кам’янець-подільський.  

цей важливий оборонний вузол на шляху зі східної європи до уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, великого князівства литовського, польської корони, туреччини, росії; та срср. але місто по духу завжди залишалося українським.

у створенні неповторного обличчя кам’янця   взяли участь представники різних народів. але найбільшими складовими в культурі кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.  

за польщі кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. у фортеці тримали незламного устима кармелюка. з цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.

кажуть, коли кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати спосіб визволити його з неволі. піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де мав знаходитися в’язень.   до стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.  

кажуть, що кармелюк втік з фортеці   завдяки цьому    

кілька днів пробув у кам’янці в 1846 році тарас шевченко, мандруючи україною за завданням археографічної комісії.  

майже вісім місяців у часи визвольних змагань   кам’янець був тимчасовою столицею української народної республіки.  

так дивно відобразилася на долі маленького містечка на поділлі вся історія україни.   кам’янець-подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.

я маю багато друзів та приятелів. але сергій серед них є найкращим другом. ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. на жаль, за однією партою ми з сергієм не сидимо. вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.

у мого друга темне волосся, сірі очі. він дещо нижчий від мене зростом та худіший, хоча ми з ним однолітки. проте сергій має міцні руки та, взагалі, не скаржиться на силу та на спортивну форму.

ми дружимо з сергійком вже чотири роки. разом ми граємо у футбол та баскетбол. їздимо на велосипедах на річку та навіть там. також мій друг приходить до мене грати в комп'ютерні ігри, тому що у нього вдома комп'ютера немає. тут наши смаки різняться. сергій любить грати у віртуальні гонки, а мені до вподоби ігри-мандрівки. але це не стає на заваді нашій дружбі.

сергій добрий та веселий хлопець, жвавий та бадьорий. він будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. мій друг також любить розповідати анекдоти та смішні історії.

сергій залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. через це твір про справжнього друга я вирішив написати саме про сергія, а не про когось іншого. адже саме цей хлопець завжди є мені, і не тільки тоді, коли я прошу. часто сергійко сам бачить, що я сам не можу впоратися з чимось. тоді він сам спішить або дати корисну пораду