Характеристика головних героїв твору“Вечір проти Івана Купала”

Дорога мати! Пише Вам Ваш син Остап. Змушений повідомити страшну новину. Мій брат Андрій закохався у дівчину. На превеликий жаль, не нашу дівчину, а польську панночку. Врешті-решт він відрікся батька, мене, Батьківщини та перейшов на бік поляків. Наш батько Тарас не простив Андрієві зради та вбив його…

Мамо, нам не вдалося здобути перемогу у битві з поляками. Принаймні, зараз. Через це я пишу Вам цього листа з полону. Знаю, що на мене чекає страта, але Вас, мамо, не журіться! Моє життя не було даремним, і смерть теж буде гідною справжнього козака.

Я вірю, що мої побратими продовжать боротьбу за визволення нашої рідної землі, тож перемога обов’язково буде за нами!

Мамо, дякую Вам за все. Любіть Батьківщину!

Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста; кожен житель там будує свою вежу, яка весь час завалюється.

Пастушок хотів розпитати, що це за місто, але на його питання ніхто не відповідав. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє "я" і запитань інших не чують. А він почув питання тому, що чужинець, що його здолали немощі і він не може поправити свою вежу. Пастушок сказав, що охоче до старому, аби йому дали щось поїсти. Дідусь розповів, що яянину ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе найкраще знає й уміє.

Хлопчик поцікавився, чи є з цього міста вихід. Дід сказав, що є сім брам, через які можна вийти, сказавши слово "ти". Але жоден із яян не може його вимовити.

Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед знайомих скель. А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами.

Объяснение: