До ть будь-ласка треба скласти твір на тему «Які речі треба взяти з собою в ліс, чому?» ів
(-зарание

варто відзначити , що фольклор це не тільки мистецтво слова , усна поезія. у ньому також присутні елементи театралізації – жести , інтонація , міміка , тому що всі твори виконуються наживо. наприклад , частівки досі співають під акомпанемент гармоні або , нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. таким чином , усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв .завдяки тривалому шляху історичного розвитку , у фольклорі знайшли відображення найрізноманітніші сторони життя народу , фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. це прислів’я та приказки , загадки та казки , календарна та сімейно – побутова обрядова поезія , билини , легенди , перекази , а також , історичні та ліричні пісні , драматичні твори , частівки , дитячий фольклор.крім загальних жанрів , таких , як казки , загадки , прислів’я , у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди . так , тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи , але немає властивих російському фольклору частівок і билин .у фольклорі дуже велике значення мають традиції. це виражається в тому , що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість « словесного тексту наспіву і характеру виконання » , сюжетних ліній і героїв , виразних засобів і форм. тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін . у результаті такого підходу , по записах, зроблених збирачами фольклору в xvii -xix століттях , можна скласти уявлення про билинах xi -xiii століть чи про історичні піснях , складених 500-600 років тому.усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури , а й має важливе пізнавальне та естетичне значення .

головна думка повісті видатного українського письменника і. франка «захар беркут», на мій погляд, така: сила народу полягає в згуртованості, єдності і відданості своїй батьківщині.

у цьому творі письменник докладно розкрив умови життя тогочасних тухольців, їх побут, знання, головні риси характеру цих людей. живучи серед неприступних гір і лісу, вони вели безперестанну боротьбу з природою. ця боротьба породжувала у людей кмітливість, виховувала сміливість, гартувала волю, потребувала взає і дружніх дій. усі джерела добробуту на той час були суспільними, спільною власністю були ліси, земля і засоби виробництва. тому «мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці та вживанню, в радощах і в горю. громада була для себе і суддею, і впорядником у всьому…».

жити заради громади, працювати для неї і боротися за її добробут вважалося най почесним обов’язком. єдині тухольці були і в боротьбі з ворогом, причому думали вони не тільки про себе, а й про сусідні села, коли тим загрожувала небезпека. «а випустивши вас із сеї долини, ми випустимо згубу на ті сусідні, з нами сполучені громади … обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, – і так ми зробимо», – казав головний герой повісті і голова тухольскої громади захар беркут. навіть у своїй промові перед смертю він намагається ще раз довести тухольцям, що їхній добробут і їхня сила полягають в згоді та єдності: «доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

не менш глибоко в повісті «захар беркут» опоетизована і сила згуртованості, сила народу, здатна подолати будь-якого ворога і найбільші у житті труднощі. тухольська громада і громади інших сіл мали постійний зв’язок між собою, навіть збудували дорогу між селами, пробивши стежки через гірські скелі. спільно вони вели і боротьбу проти монгольської навали. письменник у своєму творі яскраво відображає груповий образ молоді, яка прийшла на тухольцям у цій боротьбі: «хлоп в хлопа, мов рослі явори, стали всі три відділи довгими перед зібраною громадою і уклонили хоругви на знак привітання. любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що на їх оружжя покладено велике діло». тухольці були згуртовані, коли збиралося до важливого бою с загарбниками рідної землі. коли вони готувалися до нападу, до роботи «спішила вся тухольська громада. молодці несли на плечах довгі, і; рубі ялиці й драбини, дівчата величезні вінці з листя і смерекового галуззя, старші несли довгі збитки шнурів і линвів».

сам захар беркут багато мандрував і набрався великою життєвої мудрості. заради громади він прагнув «віддати ціле своє життя на поправу і скріплення добрих громадських порядків у своїй рідній тухольщині». захар бере активну участь у житті своєї громади навіть у похилому віці, він є селянам, ділиться з ними своїми лікарськими знаннями і досвідом у інших справах. перед смертю захару вдається побачити перемогу тієї справи, заради якої він поклав своє життя. свідчить про відданість захара беркута цій справі яскравий епізод, в якому йде мова про його готовність заради перемоги над ворогом пожертвувати навіть своїм сином: «нехай радше гине мій син, ніж задля цього має піти хоч один ворог нашого краю! ».  

повість і. франка «захар беркут» я вважаю поетичним гімном пройнятого єдиним прагненням, згуртованого колективу людей, який здатний перемогти найсильнішого ворога і подолати найбільші труднощі. своїм твором письменник закликає український народ до об’єднання прагнень до кращого майбутнього і єдності. і. франко сповнений щирої віри в силу свого народу, який колись все одно доб’ється свободи, незалежності і кращого життя. «щаслив, кому судилось жити в ті дні! се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного», підтверджує це і. франко «золотими словами» захара беркута.