Прокоментуйте висловлювання видатного мислителя І. Франка про Т. Шевченка Він був сином мужика і став володарем у царстві духа
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людськой культури
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим​

«двадцять залі»  — рень і завгородній! вийдіть з класу! скоро ви корову на урок ! зрив-щики дисципліни! порушуєте мені навчальний процес! я на вас директору скаржитись буду! — галина сидорівна вся аж кипіла (здавалося, що в неї навіть пара йде з рота).  ми покірно потеліжилися за двері.  у коридорі ява розстебнув сорочку, нахилився, і собакевич вискочив з його пазухи на підлогу й заметляв хвостом, ніби нічого не сталося.  — теж іще! —докірливо сказав йому ява. — не міг . не тебе ж питали, а павлушу, чого вискочив, як пилип з конопель?   собакевич винувато схилив голову набік. мабуть, він зрозумів, що підвів нас.  друзі прив'язали до шиї собакевича дзвінок і відпустили гуляти. притулившись до стіни сараю, хлопці почули таку розмову:   бурмило: воно-то, конешно,   книш: зате подаруночок матимеш від німців хіба ж такий! на десять років   бурмило: ги-ги!   книш:   бурмило: а що ж,   книш: має бути двадцять залі аякі бронебі р-раз — і нету! будьмо!   чути дзенькіт склянок, — мабуть, книш і бурмило випивають.  книш: купимо в києві, що треба, і за діло!   бурмило: сам не можеш?   книш: якби я мав час і якби плавав так, як ти, я б взагалі без тебе обійшовся.  бурмило щось прохарамаркав, ми не розібрали ані слова.  книш (роздратовано): хрест-навхрест! треба хапати момент, а це ж так удачно; що мене посилають з цією екскурсією шкі  бурмило: ну, гаразд! завербував.  книш: тільки ж — нікому-нікому! жодній живій душі. бо —як дові  бурмило: щоб я бога не бачив! що я — маленький! це ж таке ді  книш: ну, до завтра!   і все. запанувала тиша. певно, книш і бурмило вийшли з сарая.  проте хлопці нічого не встигли вирішити, бо собакевич, гасаючи по шкільному подвірю, зірвав навчальний процес: всі подумали, що звук від його дзвінка — то шкільний дзвоник, і помчали з уроків. галина сидорівна розлютилася й відмовилась брати хлопців на екскурсію до києва.  короче говоря, галина сидоровна отказалась брать их на экскурсию в киев.

- привіт, анна! який же я радий тебе бачити!

- привіт, катерина! нарешті зустрілися! як ся маєш? як справи? ви вже перебралися до нової квартири?

- все добре! так, перебралися. лише вчора! стільки клопоту з тим переїздом, увесь час була зайнята. спочатку речі складала, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. а потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.

- о, це нелегка справа. ти не виходила на вулицю майже тиждень!

- ось так вийшло. скучила за тобою!

- я теж. ходила на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.

- дякую, подруга! ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. до того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.

- це просто супер! ну, а як тобі нова оселя?

- мені подобається! вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. до того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!

- о, як цікаво! рада за тебе!

- знаєш що? приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.

- добре! в мене теж накопичилося безліч новин для тебе!