Характеристика освновних героїв твору Місце для дракона

якщо вірити нашому телебаченню (не кажу вже про спеціалізовану мисливську пресу), то найбільша загроза усьому живому в україні – вовки. половину населення вони з’їли, а другу – перекусали та ще й сказом заразили. хвацькі мисливці настовбурчують перед телекамерами вуса та грізно стискають рушниці: треба винищити сірих до ноги! а чи такий страшний вовк, як його малюють наші журналісти? директор київського еколого-культурного центру володимир борейко переконаний, що у розповідях про вовка більше вигадки, ніж правди: "вовк ще за радянських часів міцно посів у мисливців почесне місце цапа-відбувайла. одному богу відомо, скільки на вовка списали козячих, вепрячих та оленячих шашликів, прикриваючи "вовком-ненажерою" ість та свідомі зловживання у мисливському господарстві.""вовк, – вважає харківський натураліст валерій ловчиновський, – змушує копитних тварин постійно рухатися, чим завдає чимало клопотів мисливцям, які звикли спокійнісінько розстрілювати свої живі мішені біля годівниць та солончаків. от вони його й не люблять". мисливці та журналісти призвичаїли нас до думки, що вовк – вселенське зло й дорога йому одна – на комір. склалася ціла система міфів, які начебто підтверджують цю тезу.перше місце у "вовчій", точніше, антивовчій міфології посідає вже згадане нами "вовки закусали всю країну". дійсно, хворий на сказ вовк може напасти на людину і вкусити її. а от випадки заїдання вовками людей в україні невідомі.за рік вовки кусають в україні близько 20 людей. однак набагато більше людей кусають собаки, особливо бійцівських порід. наприклад, у 2005 р. у львові вони покусали 471 особу (у москві щорічно від укусів собак страждає близько 30 тис. осіб). і чомусь ніхто бійцівських собак не пропонує відстрілювати. не кажу вже про автівки, від яких щороку в україні гине близько 7 тис. осіб та ще понад 50 тис. травмуються. "так від собак і машин – користь", – скаже читач. що ж, перейдемо до міфу №2 – "від вовків немає жодної користі".

іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? чи не питали ви себе, як змінився б світ без нашої взаємодії з кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. на цю тему було написано чимало книжок і знято докуметальних та художніх фільм, і кожне з них зводить до думки, що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя планети. не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. також не можна судити про цінність буття людини на основі великих подвигів. так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх ми маємо теперішне життя. та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. чи не у цьому призначення просто зберігати і дарувати своє хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже є людиною!