Чорна рада. Чи виправдане зневажливе ставлення Шрама до Відповідь обґрунтуй

ответ:Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали творчість поета Володимира Підпалого. Його поезії задушевні, теплі, вони змушують читача замислитися над сенсом життя, прагнути до прекрасного й примножувати добро на землі. Адже саме так розумів своє призначення й сам митець: „Все, що в серці виплекав я доброго, належить вам. А зле — я взяв собі“. А відома письменниця Ліна Костенко називала поета „просто порядною людиною“ за його чесність та безкомпромісність у творчості.

У вірші „...Бачиш: між трав зелених...“ поет закликає читачів любити природу, оберігати її та дбати про братів наших менших, адже ми маємо працьовиті руки та гаряче серце. Я погоджуюся з думкою ліричного героя про те, що найбільшим гріхом є байдужість. Адже саме через байдужих людей кояться на землі різні лиха. Поет звертається до нас:

Треба в житті любити

гаряче і багато:

сонце,

дощі зернисті,

дорогу в пилу,

траву!

Він нагадує, що людина — частина природи й повинна жити в злагоді із навколишнім світом, любити рідну землю, насолоджуватися кожним прожитим днем.

Етюд — невеликий за обсягом переважно безсюжетний твір настроєвого характеру. У вірші „Зимовий етюд“ В. Підпалий передає мрійливий, задуманий настрій ліричного героя, який милується пейзажами рідного краю. Тихий зимовий вечір... Високі тополі, вкриті інеєм, тануть у туман... Удалині видніється припорошений снігом степ... Темно-синє небо... Просто чарівна картина!

І все це об’єднує персоніфікований образ України:

вся Україна заслухалась —

і не спить. Петові дуже влучно вдалося передати, наскільки казково красивою є наша Вітчизна, як він любить рідний край.

Мені дуже сподобалися вірші Володимира Підпалого, вони щирі, глибокі за змістом, показують нам незбагненну красу світу, у них поет закликає нас бути людяними, дбайливо ставитися до природи, любити Батьківщину.

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.Лесин батько Петро Антонович-юрист,громадянський діяч,мама-українська письменниця Олена Пчілка.У родині панувала повага до українського народу,його мови й традицій.

Леся була щедро обдарованою від природи,змалку виявляла виняткові здібності:у чотири роки навчилася читати,мала хист до малювання,грала на фортепіано.Леся перекладала на українську визначні твори російської,грецької,французької,німецької,англійської,італійської,польської літератур.

Про глибокі й різнобічні інтереси Лесі Українки свідчить і той факт,що вона у 18 років для молодших братика та й сестричок написала підручник "стародавня історія східних народів"

Дуже рано в Лесі прокинувся талант поетеси. Свого першого вірша дівчинка написала у восьмирічному віці. Дізнавшись про арешт батькової сестри,улюбленої "тітки Єлі", вона створила поезію "надія". Через п'ять років під псевдонімом "Леся Українка"надруковано її вірш "конвалія".

У 10 років під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася. Відтоді протягом усього життя тривала її запекла боротьба із невиліковною на той час хворобою-сухотами. Доводилось лікуватися в Криму,на Кавказі,у Єгипті.Але ні сильні болі,ні операції,ні місяці нерухомості в гіпсі,які дівчинка називала "липкими кайданами",не зламали в поетесь волю до життя