Формальне есе «Мистецтво-засіб саморозкриття особистості» (на прикладі твору одного з постмодерністів)

Лі́на васи́лівна косте́нко   (*  19 березня  1930 ,  ржищів ,  київська область)  — українська письменниця-шістдесятниця , поетеса. мати  оксани пахльовської.народилась у родині вчителів.

у  1936  році родина перебралась із  ржищева  до  києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.у 1962 р. збірка «зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. ще одна збірка «княжа гора» була розсипана у 1972 р. це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути

надрукованими.1964-1965 рр. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. л. костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почались арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, коли у львові судили в'ячеслава чорновола і його друзів, вона була на процесі. у 1969 р. у діаспорі було видано велику збірку «поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, які поширювалися у «самвидаві» через заборону тогочасною цензурою.у 1977 р. ліна костенко повернулась у поезію — вийшла друком її збірка «над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «маруся чурай», у 1980 р. — збірка «неповторність», у 1987 р. — збірка «сад нетанучих скульптур». за роман у віршах «маруся чурай» та збірку «неповторність» поетеса отримала державну премію україни імені т. г. шевченка. у1989 р. побачила світ збірка «вибране».за книжку «інкрустації», видану італійською мовою, ліні костенко.дочка ліни василівни оксана пахльовська — літературознавець, автор статей про літературу італії, перекладачка багатьох італійських та іспанських поетів.ліна костенко стала почесним професором національного університету «києво-могилянська академія», її обожнюють студенти і з трепетом ходять на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати «тирана» українського слова. вона є почесним доктором чернівецького національного університету.

Вжитті, як на довгій ниві, багато що може трапитися.   сучасне життя- як той ринг, безжалісне.  будуть зустрічатися різні люди, інколи   це будуть порядні і чесні, інколи злі і підступні, з "свинцем в рукавиці", але здаватися не треба, треба   впевнено йти до своєї  мети, не втрачаючи надії за  будь-яких  обставин.       і  шлях до мети в кожної людини свій, він обирає собі в секунданти , тобто порадники,  честь і порядність, чи   підлість та злобу.   і на щастя, і в наші дні добро може перемогти.