Два периода в творчестве Леонида Глебова. Зарания

Дивний школяр  двох онуків дід старий  посадив на руки  та й розказує казки, слухають онуки.  раптом менший запитав:   — а скажіть, дідусю,  ви ходили в перший клас?   — та ходив, павлусю. — от був номер! — малюки  сміхом залилися,  — як до школи ви прийшли  з бородою й лисі. найкраща мова йде синок до школи вперше.  пита батька мати:   - якій мові ми синочка  будемо навчати -  українській чи російській?   обидві ж хороші.  - хай вивчає ту, якою  печатають гроші. зразковий предок як зразковий предок, та близька людина, батько витягнув щоденник із портфеля сина. відкриває, там оцінок як у полі гички, пара трійок, кілька двійок, решта — одинички. подививсь на сина скоса, синок здогадався, і під стіл від артрозносу евакуювався. вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще. ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще? неохоче полоненник вибрався з під столу, — так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу, показав, щоб наш учитель більше не чіплявся, у кого я такий олух ледачий удався.   гумореска про братів молодших — зараз, дітки, — каже вчитель, — будем твір писати  про братів молодших наших   — птахів та звіряток, про пернатих наших друзів і чотириногих. от володя і нашкрябав, сам, без :   «ми із татом у суботу  йшли по лісосмузі   і підстрелили з берданки трьох пернатих друзів. біг ще друг чотириногий,   тільки дуже спритний, як шурнув у кукурудзу — не вдалося вбити. все одно у нас в коморі м'яса є багато: брата меншого в неділю вполював мій тато.   а наступної неділі підем на лисичку. гадом буду, як не встрелим бісову сестричку». гумореска про грамотних дітей як це добре, громадяни, мати грамотних дітей! — яких знаєш писателів? — пита сина ялисей. — пушкін. — гоголь. — достоєвський. — горький, мамін-сибіряк. — ну а далі далі, синку. лев толстой, гюго, . — ялисей зрадів: — прекрасно! — ось ми й вияснили так, що на вулиці толстого я в пивній забув піджак. школярі в гуморесках петя коржик той, що ходить до третього класу, листа в село накарлякав дядькові панасу. —добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи, ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи. ми вас просимо у гості мама, я і тато, і всі разом на вокзалі будем зустрічати. на пероні між людьми я вас перший побачу, держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу. 

Історичні пісні   — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. у цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв. соціально-побутові пісні - це великий масив епічних народно-пісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі. коротко кажучи, про всіх і про все: гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.