Як вовк врятував хлопчика під чАС БУРИ В ТВОРИ (СИРОМАНЕЦЬ)

Тема «давня казка»:   зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту. ідея «давня казка»:   уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (бертольдо). основна думка:   у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям. жанр «давня казка»:   ліро-епічна соціальна поема-казка. (від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.) віршовий розмір  «давня казка»:   чотиристопний хорей «давня казка» художні засоби епітети: люди добрі,  поет нещасний,  сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки. метафори: не цвіла урода гожа,  сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і  мов сон, життя минало. гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні,  в пані рученька тендітна. інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.

Рідний край – це місце, де я народився, місце, яке мені дуже дорого. мені дорогий рідний край, тому що я тут народився, перший раз почав ходити, говорити, вчитися. тут я вперше пішов до школи, в перший раз святкував день народження, новий рік та інші чудові свята. тут мої родичі, моя сім’я, друзі, знайомі, з якими я проводжу дуже багато часу, і з цими людьми пов’язано багато приємних вражень. я впевнений, що у кожної людини є приємні і хороші спогади про рідний край. рідний край – особливе місце, все тут рідне, знайоме. люди, що народилися в одному краї і що зустрілися в іншому місті або країні, щиро раді зустріти земляка, навіть якщо його не знають. природа тут особлива, не така, як в інших місцях . мій рідний край гарний у будь-яку пору року. влітку мені подобаються зелені простори полів і лугів , восени – золотисті березові гаї, а взимку – білі замети і сніжинки, що повільно летять до землі, хуртовини і іскристий на сонці сніг. кожна квіточка знайома, кожна стежинка, і навіть не хочеться нічого зривати, знаючи, що це росте на рідній землі.природа рідного краю – це не тільки краса пейзажів, але ще й стан душі, надзвичайно гостре відчуття справжньої батьківщини, яке кожна людина трепетно ​​зберігає в собі довгі роки. безтурботність долин і полів, велична гордовитість лісів, неспішні річки і дзеркала озер, мінлива волелюбність моря – всі ця природна краса воістину прекрасна.