Мої роздуми над оповіданням богдана лепкого "мишка" в зошит
якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.
в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.
але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.
я хочу розповісти вам про одне з українських свят - великдень.
великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. у перекладі з давньоєврейської мови "пасха" - "проводження повз, позбавлення". інші назви цього свята: світле воскресіння, христов день. за переконанням православних віруючих, великдень пов'язаний з воскресінням ісуса христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. христове воскресіння стало своєрідним свідченням того, що ісус христос - це істинний спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. і цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей святого письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.
наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. тільки вони нічого не іють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб їм жилось краще. вони тяжко , якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. все, що є в нас найкращого, все від них – рідненьких
жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.
вовк почав і справді бути полохливим. скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.
одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. раптом він змушений був зупинитися, бо почув шерех кущів. вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина.
старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. і так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "виходьте, я більше вас не боюся! "
кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.
більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.