Проблематика "русалонька iз 7-в, або прокляття роду кулакiвських"

А) Царицині; б) Царгороді; В) Улан-Уде. 9. Татарські улуси, як зазначено у творі, не були схожими на: а) торгівельний центр; б) велике місто; в) Українські села. 10. Сулейман-ефенді був: А) візиром султана; б) осавулою; в) Багатим купцем. 11. До якого святого образу звертався Павлусь по до йдучи на службу до конюхів: А) Покрови; Б) Миколи; в) Василя.

12. Через що старшому прислужнику Сулеймана не сподобався Павлусь, коли хлопець розмовляв з ним українською? Бо Павлусь був: А) розгубленим; б) Надмірно допитливим; В) високомірним.

13. За непокірність татарину Павлусь вимушений був працювати: а) Біля коней; Б) на полі; в) в саду. 14. Готуючись тікати від Мустафи, Павлусь сховав ніж, сумку з харчами, вуздечку: А) під великий камінь; б) у кам’яній печері; в) В дуплі дерева. 15. Чому Павлусь не зміг втекти додому від Мустафи? Бо: а) занедужав; б) По дорозі зупинив його татарин; В) його вислідив Ібрагім. 16. Якої «казки» розповів Павлусь татаринові? Про: А) цілющу і мертву воду; б) козака і змія; в) Знахаря. 17.

Через що було призупинено кару над хлопцем за його втечу? А) Зважаючи на сумлінну роботу по господарству; Б) бо хлопець сам вернувся до господаря; в) Приїзд мулли хана.

До

VIII

Розділу твору 1. Девлет-гірей мешкав у: А) Коджамбаку; б) Перекопі; в) Бахчисараї. 2. Під час подорожі із слугами ханського мули Павлусь побачив: а) Гори; Б) море; в) великі бархани. 3.

Хлопець сподівався, що йому віднайти сестру до а) потурнак Ібрагім; б) Бог; В) Сулейман-ефенді. 4. Про столицю татарського хана Павлусеві розповідав: а) батько; б) Дідусь; В) Петро. 5.

Поміж дворищами в місті-столиці татарського хана: А) насаджені кущі троянд; б) Були густі садки; В) літали красиві птахи. 6. Чим Павлусь сподобався Девлет-гірею? Оскільки: А) Знав татарську мову; Б) погодився прийняти мусульманську віру; В) був дуже чемним і ввічливим.

7. Девлет-гірей погодився розшукати сестру Павлуся, аби: а) хлопець залишився у нього служити; б) Було знайдено Мустафу-агу; в) козацтво призупинило походи на татар. 8. За словами гінця сестру Павлуся було знайдено: А) Тоді, коли її хотіли на судні вивезти до турецького баші; Б) у татарських купців; в) в турецькому гаремі. 9. Перебуваючи в полоні, Ганнусю було бито за те, що: А) не виявляла бажання їхати до Девлет-гірея; Б) намагалася співати українські пісні і в них прославляла козацтво; В) Відмовлялася вчити татарську мову. 10.

Ганнуся розповіла хану, що його син перебував: а) У лубенського полковника; б) у козацькому загоні; в) в монастирі. 11. Татари називали Павлуся: а) Гяуром; б) муллою; в) потурнаком. 12. Чого не робив хлопець під час перебування у Девлет-гірея? а) Не їздив на коні; б) не стріляв з лука та рушниці; в) не Читав татарські книжки. 13. Татари подивилися на Павлуся люто, коли той дізнався про знайдення сестри, бо хлопець: А) почав стрибати від радості; б) Зняв шапку і перехрестився; в) гучно свиснув.

14. Який художній засіб використав А. Чайковський, висловлюючись: «Павлусь скочив на коня, мов птах»? а) Метафору; б) Порівняння; в) епітети. 15. Зустрівшись із сестрою після тривалого розлучення, Павлусь називав її: а) соловейком; б) перепілочкою; в) Голубенькою. 16.

За наказом хана Ганнуся повинна була жити: а) з Павлусем; б) в окремій кімнаті під наглядом охорони; в) В гаремі. 17. Від столиці кримського хана до Коджамбака треба було їхати... дні: а) два; б) Три; в) чотири. 18. «Хай буде прославлений Аллах!» — так звернувся мулла, вітаючи: а) Мустафу-агу; б) падишаха; в) Девлет-гірея. 19. Дворище Девлет-гірея було схожим на: а) квітучий сад; б) Оселю Сулеймана; в) райський куток.

Объяснение:

Роль культури античності у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані: філософія, лірика, театри, міфи, архітектура, епос, початки всіх наук, ідеали, право, бібліотеки, олімпійські ігри... Що не слово — то кожне грецького чи латинського походження, що не явище — то все родом з Еллади чи Риму.

Майже все, що оточує нас і насичує наші дні, так чи інакше, безпосередньо чи видозмінено, мало місце в добу античності, і це недивно, адже вона є колискою Європи (чого варте лише походження назви Європа!). Тільки-но навчившись говорити, ми починаємо вживати вислови, які народились за сотні років до нас і живуть досі: ахіллесова п'ята, олімпійський спокій, ієрихонські труби, танталові муки, сізіфова праця, авгієві конюшні, яблуко розбрату, спартанські умови, гігантські розміри, титанічна боротьба, гомеричний сміх... І потім, у більш дорослому віці, знайомлячись з давньогрецькими міфами, читаючи поеми Гомера, трагедії Есхіла, Софокла, Еврипіда, знаходимо в них відповіді на запитання: хто ж такий був Сізіф, що його спіткала така страшна доля; чому у царя Мідаса вуха віслюка; скільки подвигів вчинив Геракл; чому золоте яблуко із саду Гесперид спричинило таку страшну, кровопролитну війну; що саме значить фраза «Бійтесь данайців, навіть тоді, коли вони підносять подарунки!»

Зі впевненістю можна сказати, що людина, незнайома з давньогрецькими міфами, з іменами богів давньоримського пантеону, поемами Гомера та Вергілія, життєписами Плутарха, творчістю античних ліриків, трагіків, комедіографів, не може претендувати

на звання освіченої, ерудованої особистості, принаймні, на нашому просторі. Тому що європейське мистецтво засіяне, немов нічне безхмарне небо, зорями, прикладами й натяками, посиланнями та алюзіями на образи й сюжети античності. Вся доба Відродження з її геніями та плодами їх творчості пройдуть повз незрозумілими; влучні назви сузір'їв та планет залишаться неоціненими; влучні назви явищ як-то «Едипів комплекс», гермафродитизм та інші будуть порожнім звуком; «Енеїда» Котляревського буде сприйнята просто як банальний жарт, а Герміона буде асоціюватись, у кращому випадку, лише з дівчиною-відмінницею зі школи магії та чарівництва Хогвартс, але аж ніяк ні зі спартанською царівною.

Та все це не про нас, адже ми віддаємо данину великій античній культурі, тій самій, творці якої першими вклонилися досконалості та в кожній своїй справі прагнули сягнути поставленого ідеалу; звернулись до найвищої матерії — до душі; розібрали й вивчили явища природи; шанували жагу розвитку і спрагу знань. Хто не чув імен Сократа, Платона, Солона, Піфагора, Аристотеля, Геродота, Демосфена? Плеяди (між іншим, хто такі плеяди? Правильно, сім доньок Атланта!) геніальних філософів, політиків, митців античності пройшли крізь віки до сьогодення, і всюди залишили дивовижний золотий відбиток своєї епохи, роль культури якої у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані...