Янемагу справитса з конт. роботою вапрос такой у цьому уривку використано 1 анафору 2 гыперболу 3 порывняння 4 персоныфыкацыю

На початку твору ми бачимо івана котрий закохався в марічку .коли він поїхав у найми ,марічка потонула в черемоші ,з досадою в серці через 6 років він одружується з палагною-дівчиною з багатого роду проте кохання до неї не мав ,хоч як вона не старалась і вдягала дорогі вбрання ,намагалась причарувати його ,йому було байдуже .палагна після випадку коли юра -мольфар розігнав град і зливу стала його коханкою.іван все слабшав ,але до дружини йому не бело не якого діла ,хоч він і бився з юрою через неї ,але тільки для самостверження .коли іван почув як палагна з коханцем чаклують над ним ,роблять йому на смерть йому  навіть було байдеже він й так ходив наче мрець .іван пішов долісу й помер там після танцю з чугайстиром ,і коли побачив мавку.

Образ михайлика розкривається різними засобами: тут використо­вується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розпо­відей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам заходів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. подорослівши, михайлик (чия мрія стати письменником таки збула­ся) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами