Ть будь ласка треба написати до цитат з твору тереадори з васюківки образ яви . дякую

українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. саме завдяки пісні україну асоціюють з калиною і вербою. наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. в українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. у пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.

найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. саме такі пісенні твори найяскравіше талановитість і духовну красу нашого народу. обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. наприклад, перед новим роком та різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. а навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. не менш цікавими є і жниварські пісні. вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.

завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. до того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.

невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.

                                        твір-роздум у грудні 1845 р. шевченко гостював на переяславщині в поміщика-декабриста с. н. самойлова. тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в переяслав до козачковського. тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. але до всього треба бути готовому. якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. на папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: як умру, то поховайте отакі події наштовхнули шевченка до написання «заповіту». але поштовх ще не є причиною. якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках хіх століття, сповнений глибокого революційного змісту. поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. відвідавши знедолену свою вітчизну, проїхавши сотні сіл полтавщини і київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань україною. побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок: , кайдани порвіте. уперше поезія була надрукована під назвою «думка» у збірнику «новые стихотворения пушкина и шевченка» (лейпциг, 1859). в автографі вонане має заголовка. загальновідома назва «заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «кобзаря» 1867 року.