Чим мені подобається творчість леси українки

Еся українка — геніальна донька українського народу, талановита поетеса, творами якої ми захоплюємося до сьогодні. читаючи її твори, захоплюєшся мовою, образами, проблемами і їх авторським вирішенням, поетичністю. мені подобаються всі твори лесі українки — вірші, поеми, драматичні поеми, елегії, пісні. серед творів поетеси, які справили на мене найбільше враження, є поезія «до мого фортепіано». вірш, який сповнений болю і туги до музичного інструменту, за який, через важку хворобу, поетеса не зможе більше сісти і грати. я пам'ятаю, як моя вчителька під етюд шопена прочитала нам вперше цю поезію. я була вражена співзвучністю вірша, голосу вчительки і музики.

поезія «до мого фортепіано» має автобіографічний характер: в ній оспівано почуття поетеси, яка з п'яти років грала на фортепіано і пробувала писати власну музику. тоненька, ніжна і вразлива дівчинка навіки прощалася з мрією бути піаністкою, композитором — і в цьому біль і туга авторки: мій давній друже! мушу я з тобою

розстатися жаль мені!

з тобою звикла я ділитися журбою,

вповідувать думки веселі і сумні

коли я смуток свій на струни клала,

з'являлась ціла зграя красних мрій, веселкою моя надія грала,

далеко линув думок легкий рій.

розстаємось надовго ми з тобою!

зостанешся ти в самоті німій,

а я не матиму де дітися з

прощай же, давній, любий друже мій! література — особлива сфера людської творчості, не ізольована від життя, а тому реальні люди і реальні події знаходять у літературі своє відображення. для мене вірші лесі українки — це прекрасна школа життя, школа виховання духовності, мужності, любові до рідного краю, виховання впевненості в собі, щирості, порядності. з особливою цікавістю я читала інтимну лірику поетеси. інтимна лірика поетеси своєрідна, ніким не повторена у мотивах, ніколи не друкована за життя поетеси. вірш у прозі «твої листи завжди пахнуть зов'ялими » звертає увагу вже своєю назвою: загадковою, чарівною, не схожою на назву вірша. а коли прочитаєш, то і змістом. це лист-відповідь сергієві мержинському — це історія взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. це було щось сильніше й вище за щасливу земну любов. тому й пахли листи від любого друга зів'ялими . лірична героїня просить: «візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє вдалині. а на місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій » читайте поезію лесі українки і відкривайте для себе світ її думок, її бачення світу. у одному із своїх віршів поетеса висловила надію, що ми, нащадки, читатимемо і будемо знаходити відповіді на життєві питання у її творах: «довго щирими сими словами до людей промовлятиму »