Вгостях у весни ще ховаються по байраках сірі брили злежаного снігу, вночі морозець притрушує білою пудрою зелене листя осоки на болоті, а вже красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаються молодими соковитими стрілами трави. у таку пору я поспішаю в ліс. поспішаю в гості до самої весни. ранок теплий, сонячний. дихає свіжістю земля. ніколи ліс не пахне так солодко і терпко, як у цю вранішню годину. сльозяться крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. ліс живе передчуттям зеленої повені листя і трав. він посвітлішав, виграє новими кольорами, звуками. чуєте, з вільшаника долинає голосна пісня: при-ди- чай- чай- хто ж це запрошує випити чаю? та це ж співочий дрізд! він зовсім недавно повернувся з далекої африки і тепер спішить повідомити про це ніжними трелями. дрозда підтримують і зяблик, і шпак. вони також радіють, повернувшись до рідного лісу. синиця, яка ніколи не бачила заморських земель, дивиться на них з особливою заздрістю. а от вівсянка і досі не йме віри, що настала весна. сидить на сосновій гілці і все перепитує: «чи це так? чи це так? » «так, так, так», - відповідає їй дятел. «угу, угу», - підтакує кільчаста горлиця. здається, пернате населення лісу шаленіє від п'янкого повітря, світла, тепла. йду лісовою стежкою і скрізь бачу прикмети весни. серед чагарників пурхає метелик-кропив'янка. на його крильцях - справжня веселка: чорні, жовті, коричневі розводи на червоному тлі, блакитна мережка. і раптом не стало метелика. де ж він подівся? ага, сів на торішню траву, склав крильця і став непомітним. гарно замаскувався. а коли розгорнув крильця - у повітря знов злетіла барвиста квітка. побачив я і сонечко. воно сиділо на сухому стеблі деревію і ніяк не могло відважитись на політ, хоч і піднімало червоні з чорними цятками надкрилля. узяв я комашку в долоню і зігрів своїм диханням. сонечко розправило крильця і зникло з очей. а в траві під кущем ліщини затаїлося зайченя: і, не ворухнулось, коли я обережно пройшов мимо. цілий день бродив я весняним лісом. а під вечір зяблик попередив мене: збирається на дощ. на гарну погоді він співає веселу пісеньку, а перед дощем починає одноманітно рюмити. точна прикмета. ще жодного разу не підвів мене пернатий барометр*. що ж, пора йти додому. (357 слів)за степаном мацюцьким *барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. 6. відшукай і випиши з твору слова, якими автор описує: осоку - … , ліщину - …, траву - …, метелика - …. 7. постав і запиши два запитання за змістом твору. 1) 2) 8. поміркуй і запиши, чому твір степана мацюцького «в гостях у весни» має таку назву. запропонуй свій заголовок.