Постройте гаммы: си бемоль мажор, ля мажор, ми бемоль мажор, ми мажор, ля бемоль мажор . (все гаммы в натуральном, гармоническом и мелодическом видах)

1. Белька́нто — в опере: техника виртуозного пения, которая характеризуется плавностью перехода от звука к звуку, непринуждённым звукоизвлечением, красивой и насыщенной окраской звука, выровненностью голоса во всех регистрах, лёгкостью звуковедения, которая сохраняется в технически подвижных и изощрённых местах мелодического рисунка.

2. Баркаро́ла — народная песня венецианских гондольеро

3. 1. Мужские. Тембр голоса мужчины бывает трех видов:

тенор. Это самый высокий мужской голос. Бывает лирическим или драматическим.

баритон;

бас. Наиболее низкий тембр голоса в сравнении с вышеперечисленными. Он бывает центральным или певучим.

2. Женские. Тембры женского голоса тоже имеют 3 вида:

сопрано. Это очень высокий тембр голоса. Бывает лирическое сопрано, драматическое и колоратурное.

меццо-сопрано;

контральто. Это низкий голос.

4. Энрико Карузо, Аурелиано Пертиле, Джакомо Лаури-Вольпи, Беньямино Джильи и Тито Скипа являются её наиболее известными представителями. Их вокальной техникой в полной мере можно считать бельканто.

5. Фёдор Ива́нович Шаля́пин — русский оперный и камерный певец, в разное время солист Большого и Мариинского театров, а также театра Метрополитен Опера, первый народный артист Республики

6. Голос певца — высокий бас (возможно, бас-баритон) светлого тембра.

7. 1918 года Шаляпин — художественный руководитель бывшего Мариинского театра. В том же году он первым получил звание Народного артиста Республики.

8. Занимался в разное время живописью, графикой, скульптурой и снимался в кино.

Объяснение:

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.

Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки