Чи можна вважати ромео і джульєту вічними образами?

коли когось називають ромео, ми розуміємо, що мова йде про людину, для якої головне — кохання. кохання, що возвеличує, підносить до небес і водно­час затьмарює усе навколо. навряд чи ромео міг тверезо оцінювати та сприймати навколишній світ. і він, і джульєтта жили одним — коханням. кохання було для них повітрям і сенсом буття. їхній трагічний фінал обірвав їхні життя, але не кохання, яке вже сотні років надихає людство.

іще в одній трагедії шекспіра ми знаходимо зовсім інший вічний образ. це — глибоко трагічний образ гамлета. він добре розуміє дійсність і непохитно стоїть на боці добра. він непримиренний до зла, сміливий і рішучий, але як бути, коли зло — в його сім’ї? ! як дати гідну відсіч злодійству, якщо для того, щоб по­карати вбивцю батька, слід зруйнувати життя матері? гамлет глибоко замислюється над природою зла, він вважає, що помста — це теж зло. бо вбивство — це вбивство, навіть якщо вбиваєш негідника. образ гамлета — це образ відпові­дальної, мислячої людини, яка усвідомлює, що перехід до рішучих дій у конфлікті добра зі злом може породити нове зло.

можна, мабуть, навести ще багато прикладів вічних образів у літературі. але спільне в них одне: усі вони розкривають вічні людські почуття й прагнення, намагаються вирішити вічні проблеми, які мучать людей будь-якого покоління.

Ромео вечно ноет,джульетта бросается на первого попавшего парня. конечно,можно не поверить всему происходящему,мол,что дети соображают в любви,что у ромео и джульетта вовсе и не чувства были и т.п.