Как звучали стихи Пушкина если в его время существовало отличное от современного прилагательное множественного числа женского рода типа «хорошия» это мн число жён рода а также глагольные окончания женского рода множественного числа типа «огорчаетя (мж огорчаете) и прочее не мелочи которые звучат отлично от современного русского языка это о старорусском я говорю 19 века не о старославянском это вообще другой язык Пример кстати оставшейся от 19 века «на круги своя«
Хочу увидеть стих Пушкина оригинал как он звучал на самом деле

для цього часу характерне торжество інтуїції, підсвідомого начала в творчості. митці xx століття — це люди-бунтарі, ідеалісти, інтуїтивісти. вони заперечували природне, реальне, прагнули підйому над реальним досвідом, специфічного осмислення реальної дійсності, відмову від констатації фактів. модерна література — це література дослідження, а не констатації. те, що я сьогодні говорю, завтра може бути висміяне мною.

елітаризм — характерна ознака нової літератури. народництво піддане нищівній критиці й відкинуте як застаріле. замість суспільних відмінностей (шляхетські титули) ознакою обраності виступає всеосяжний інтелектуалізм. крім формальної освіченості й орієнтування в найсучасніших тенденціях світової політики, культури, науки й мистецтва, проникнення в глибину буття активізує інтерес художників слова до таємних знань: містики, теософії, масонства.

індивідуалізм і глибока самотність оточує митців українських слова минулого сторіччя. незрозумілість сучасниками, хворобливе переживання власної виключності, репресії, заслання, арешти, нищення однодумців — усе це викликало страшний дефіцит адекватного спілкування, пошанування й затребуваності власних творів.

епоха атеїзму й позірного торжества теорії еволюції, романтичний ідеал творця як титана-богоборця спричинили поширення "каїнівського синдрому" — ідеалізму й релігійних пошуків поза традиційними церквами, а інколи й поза релігією. літератори цього часу рівняються на ідеал людинобога, де творчість аналогічна божественній дійсності. кожен художній твір і література як така — акт творення нової дійсності.

українська література xx століття — література ночі людської свідомості. більшість митців стали фізично й психічно хворими в комуністичних концтаборах, катівнях нквс, лихолітті революції й двох колосальних воєн. звідси поглиблений інтерес до психоаналізу зігмунда фрейда, іноді психологізм художнього мислення.

Мы будто любуемся вместе с поэтом морем.   перед нами открывается необозримое и беспокойное пространство, в котором хочется раствориться. оно дарит вдохновение, вызывает восторг и воспринимается сами поэтом, как живое существо, с которым он, однако, прощается. в чём же дело? поэт относиться к морю философски:   он понимает, что его многообещающий вид освободит человека. оно может быть пленом, о чем говорит судьба  наполеона. поэт остается на земле, где будет противостоять тирании и поддерживать просвещение.