Вставить слова, текст писать не надо, только слова с цифрами по типу-- 1) макасин)0)​

кохання є основою життя будь-якої людини. це почуття, яке дарує сили на подолання перешкод, надію на щасливе майбутнє, віру в себе. саме таке кохання відчували один до одного герої повісті м. коцюбинського «дорогою ціною». та, як то кажуть у народі – «хто не має кохання, той не знає і горя»,

з самого початку своєї трагічної оповіді письменник примушує нас захоплюватися остапом і соломією, співчувати їм і переживати за них. ці молоді люди щиро кохали один одного, але щастя не мали, бо спочатку їх розлучив бездушний лях, а потім господар і зовсім став погрожувати остапові позбавленням життя.

у центрі повісті до останніх її сторінок залишалися ці герої – молодий та сміливий парубок остап і заміжня жінка соломія. доведений до відчаю остап врешті-решт вирішив втекти з рідного села і відправитися на пошуки кращої долі. соломія була дуже засмучена звісткою про намір її коханого парубка втекти з села і відправитися аж за дунай. «тікаєш, покидаєш мене. і отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». та безмежна любов соломії до остапа все ж перемогла її почуття: вона вже погодилася на все і прийняла рішення, наче відірвала від свого серця шматок: «тікай, остапе, тікай, серце». а згодом вона й сама вирішила втекти разом з коханим.

і як же треба було кохати, щоб покинути, хоча і не дуже радісний, але все ж таки рідний дім, щоб залишити відносно спокійне життя і відправитися за дорогим і єдиним остапом. яку ж треба було мати вірність, щоб піти назустріч невідомості, неймовірним труднощам і небезпекам, щоб піти світ за очі, аби тільки бути поряд зі своїм коханим.

на які тільки вчинки, вигадки і хитрощі здатна жінка, яка віддано і щиро кохає. ось і соломія обстригає свої коси, перевдягається у чоловічу одежу, а свій жіночий одяг, який зняла з себе, викидає у ставок коло села. відчайдушної сили цій дівчині надає кохання, і соломія стає справжньою героїнею. під час небезпечного подорожу вона не розгублюється у найскладніших ситуаціях, вона скрізь рішуча, вміла і спритна. вона знаходить в собі сили не перелякатися і не розгубитися, вона перев’язує остапа, коли того ранять, саме вона шукає його в плавнях і врешті-решт врятовує.

але найбільш героїчна вдача соломії проявилася після арешту її коханого остапа. вона віддала все, що у неї залишалося, але це не його врятувати. та соломія не западає духом, гарячково шукає вихід з ситуації і, здається, знаходить. але її надзвичайно сміливому плану не судилося збутися. рятуючи свого коханого від неволі, ця непересічна жінка загинула у бурхливих водах дунаю.

протягом усієї повісті ми захоплюємося соломією, її нежіночою відвагою, мужністю та вірністю, самовідданістю та здатністю на самопожертву. і хоча почуття остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж зрозуміло, що він щиро кохав соломію. а зостарівшись, в гудінні вітру він усе чув соломіїн поклик: «остапе! ».

Посмотрев на эти слова можно подумать, что это совершенно разные вещи. Но в жизни очень часто бывает так, что совершенно несовместимые вещи бывают вместе. А доброта и жестокость – это не исключение. Так почему же такие разные вещи встречаются вместе?

Существует огромное количество литературы, в которых говориться о доброте и жестокости. Но я хотел бы обратиться к роману «Преступление и наказание». Эту книгу написал Фёдор Михайлович Достоевский. Родион Раскольников – главный герой романа, в личности которого сочетается два противоположные характера. Если посмотреть с одной стороны, то перед нами очень жестокий убийца, который лишил жизни бедную старуху, также её сестру Лизавету. Для того чтобы проверить свою теорию, в которой говорилось о том, что существует 2 типа личности он совершает эти жесточайшие преступления.

Если же подумать с другой стороны, то Раскольников делает добрые поступки. До совершения злодеяния он очень сильно своему другу, который заболел чахоткой. А после смерти своего товарища, он отцу. Он совершил и другие хорошие поступки женщину, вытащил двух детей, которые находились в горящем доме.

Но всё-таки, почему в Раскольникове есть и доброта и жестокость? По моему мнению, молодой человек, который может любить и сострадать, так и не смог определиться, к какой стороне он принадлежит. Родион очень гордый, он каждый день сталкивался с несправедливостью всего мира. Он видит то, что кто-то опускается на социальное дно. А кто-то получают выгоду, использую нищету и бес других. Сам же он – студент, семья которого находится в неблагоприятном положении: Он не в состояние платить за своё жильё, его сестре приходится работать в ужасных условиях. Огромный Петербург будто бы пытается задушить Раскольникова.

Но, однако эти обстоятельства нисколько не оправдывают того ужасного преступления, которое он совершил. Герой был очень самолюбивый, а такая интересная теория произвела на него достаточное впечатление, для того, чтобы он совершил это злодеяние. Возможно, находясь в более благополучной среде, Раскольников не пошёл бы на убийство.

Я считаю, что это косвенно доказывает тот факт, что в конце романа, из-за искренней любви Сони, он искренне раскаивается в своих грехах.

Доброта и жестокость очень часто лежат в одном и том же человеке. Не бывает идеального человека, в душе которого нет ни одного тёмного пятнышка. Единственное что может сделать каждый человек против этого – это сопротивляться злой части себя, при этом оставаясь человеком, в абсолютно любой ситуации.