Умаляю, , осталось мало времени рецензия на тему ревезор по плану 1)кто является автором сценария 2)кто является постановщиком(режесер) 3)отметьте характерные особенности игры актеров 4)что можете сказать о дикорации спектакля 5)какой характер несёт музыкальное оформление спектакля 6) ваше мнение о спектакле 7) ваше мнение игре актеров исполняющего роль хлестакова

Для славы мертвых нет.

Анна Ахматова

Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.

Ллється кров у Чечні і Косово, у Сьєрра-Леоне й Ольстері, у Палестині й Ізраїлі... І скрізь гинуть чиїсь батьки, чоловіки, брати, сини... Іде по усьому світові нова війна, ім'я якої — тероризм. У ній узагалі немає ніяких правил. Воюють не солдати проти солдатів, а злочинці проти всіх, не виключаючи дітей і жінок, хворих і старих.

Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця. У бій готові йти ті, хто у своєму житті не брав у руки зброї, ті, про кого говорять, що вони і мухи не скривдять. Усі, хто здатен тримати зброю, стають на захист батьківщини. Я розповім вам про цю проблему — людина і війна — на прикладі свого прадіда по батьківській лінії. Його не пам'ятає моя бабуся, його молодша дочка. Але ми знаємо багато чого про його довоєнне життя і дещо про його військові дороги. І майже нічого про те, як він загинув. Крім звичайних слів: "Помер смертю хоробрих".

Він був людиною дуже мирної професії — економістом. Працював перед війною в інституті, що нині — політехнічний університет. У перший день війни він сам пішов у військкомат, не чекаючи повістки про призов, та вона і не прийшла б, тому що його посада і професія не підлягали призову. Які ж високі були в нього громадянська позиція і людська совість! Вже у вересні родина одержала від нього перший лист. Я бачив стопку цих пожовтілих від часу листів, що бабуся дбайливо зберігає. На них немає звичних поштових марок. На них тільки штампи "Польова пошта №..." і "Переглянуто військовою цензурою". Останній лист дуже тривожний. Видно, людина на війні відчуває, коли не повернеться з бою. "Маруся! Бережи дітей! Перемога буде за нами!" — це останні слова, що написані чітким, дуже красивим почерком на сірому жорсткому папері. Маруся, його дружина, моя прабаба, зберегла синів. Завдяки цьому народився і живе мій батько, а через 43 роки після загибелі прадіда з'явився на світ і я.

Объяснение:

вроде так прости если не ...

Объяснение:

Современники Лермонтова, его друзья и знакомые отмечали, что поэма “Мцыри” была одним из любимейших произведений автора. Он всегда с удовольствием читал её наизусть, выступал в кругу друзей, не отказывался продекламировать любимые сцены. Поэт-романтик был увлечён историей Кавказа, его традициями, культурой. Он питал глубокое уважение к горцам, их характеру, жизненному укладу и философии. Образ молодого свободолюбивого кавказца, обречённого на жизнь в заточении, тревожил воображение автора. Романтический конфликт, невозможность победить обстоятельства, безвыходность и печальная судьба – всё это слилось в прекрасное произведение, непохожее на другие.

Отношение автора к герою

Автор видит в образе Мцыри идеал свободного духа: юноша непокорен судьбе, пусть его протест и неоднозначен, однако герой стремится к мечте. Автор неподражаемо изображает борьбу с обстоятельствами, обречённую на провал. Он не жалеет Мцыри, но и не осуждает его. Лермонтов подчёркивает превосходство героя над участью, которую приготовила ему жизнь. Даже умирая, юноша никого не проклинает. Он счастлив, что его терзания закончены: Мцыри побеждает, несмотря на печальный конец. В этом особенность романтических поэм: торжество воли, духовного начала над материальным миром. Автор преклоняется перед созданным им же персонажем: его силой воли, духом и стремлением к мечте.

Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/mcyri/avtorskoe-otnoshenie-k-mcyri-geroyu.html