Установи соответствия: а) казанский собор б)обелиск с уровнем воды в) александрийский столб г) триумфальные ворота д) арка главного штаба е) московский вокзал ж) "медный всадник" 1) дворцовая площадь 2) невский проспект 3) ст. метро нарвская 4) сенатская площадь 5) площадь восстания 6) синий мост

Одной из важнейших черт древнегреческой культуры является ее интерактивный (от_слова интеракция — взаимодействие) характер. действительно, в грецию ахейцы прибыли в xxi в. до н. э. с севера и северо-запада и создали в афинах, микенах, тиринфе, пилосе и фивах свои царства; а около xvi в. до н. э. завоевали крит. именно на крите и в пилосе обнаружено и расшифровано линейное письмо в, которое является уже греческим письмом. однако культура ахейцев все еще слишком была зависима от критской культуры, связанной с еще нерасшифрованным линейным письмом а, и от культуры киклад. в результате диффузии (взаимопроникновения) возникла культура, представлявшая собой своеобразную мешанину критской и ахейской культур, остатки которой еще можно увидеть в раскопанных археологами руинах дворцов в милосе, микенах и тиринфе. завоеватели принесли с собой прагреческий (индоевропейский) язык. интересно, что по времени это вторжение совпадает с появлением хеттов, также пришедших с севера, в малой азии и на ближнем востоке. иными словами, это был единый процесс расселения ариев с их прародины — дона и северного причерноморья: именно из сокровищницы ахейской культуры с ее развитой мифологией черпали сюжеты гомер и древнегреческие трагики тысячелетия позже, создавая прекрасные произведения европейской . характерные черты культуры древней греции

ответ:В останній час з’явилося ряд публікацій, які підтверджують необхідність

зміни у підході до проблем висвітлення проблем зовнішньої політики Риму у добі

піздньої Республіки та ранньої Імперії на грунті нових методологічних підходів з

урахуванням нагромадження нових історичних матеріалів. Саме головне, що вони

пов’язані з регіональними завданнями римської експансії. Тому правомірним є

виділення на східному кордоні Римської імперії зони Карпатського регіону, що

підтверджується письмовими джерелами (Бандровський, 1989, с.3).

На сьогоднішній день висвітлення зовнішньої політики римської імперії в І ст.

н.е. залежить від переоцінки значення джерельної бази і визначення певних

методологічних аспектів роботи з нею. Власне, наше дослідження покликано зняти

ряд дискусійних моментів в оцінці основних джерел з цієї проблематики. Зрозуміло,

що для історичного висвітлення зовнішньої політики Риму у І ст. завжди були твори

Веллєя Патеркулла, Луцiя Аннея Флора, Страбона, Публія Корнеля Таціта, Гая

Светонія Транквілла, Гая Плінія Секунда Старшого, Плутарха та Діона Кассія

Кокцеян