Ть вирішити практичне заняття 5 особливості культурницького й політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях 1. знання, необхідні для виконання практичних завдань перетворення східної галичини на український п’ємонт. наприкіці 50-х — на початку 60-х, у першій половині 70-х років xix ст. лідером українського руху була наддніпрянська україна. занепокоєний російський уряд застосував репресії. валуєвський циркуляр та емський указ стали яскравими проявами антиукраїнської політики. заборона української мови, цензурні утиски призвели до інтелектуальної й політичної еміграції. багато наддніпрянських діячів переїхали до галичини та львова, оскільки тут були кращі політичні умови для розвитку українського руху. українці галичини користувалися певними демократичними правами, насамперед правом вибору своїх представників до крайового галицького сейму й австрійського парламенту. вони мали вільну українську пресу, умови для розвитку української мови, літератури, освіти та науки. наддніпрянські письменники, публіцисти, громадсько-політичні й партійні лідери активно друкувалися в галицьких часописах. вони проповідували в галичині свої ідеї, проекти, історичні концепції, мистецькі здобутки. у 1873 р. коштом наддніпрянців у львові було створено літературне товариство ім. т. шевченка. у 1892 р. воно було реорганізоване в наукове товариство ім. шевченка. навколо нього гуртувалися письменники й науковці не лише галичини, а й усієї україни. спільними зусиллями двох гілок українського громадянства галичина була перетворена на центр українського національного відродження. про неї стали говорити як про український п’ємонт — провідну силу майбутнього національного визволення. беручи участь у парламентських виборах, українська громадськість набувала дедалі більшого політичного досвіду. хоч українці не могли подолати монополію влади, установлену польськими діячами, вони вчилися боротися зі зловживаннями, махінаціями, набиралися мужності для боротьби з відвертим терором, до якого під час виборних кампаній вдавалися польські землевласники. участь у парламентських виборах, спілкування з депутатами, ознайомлення з парламентською діяльністю через українську пресу перетворювали народні маси галичини із середньовічних підданих на громадян нового часу. парламентаризм давав громадянинові відчути себе співучасником влади, привчав людей до відповідальності за політичні рішення. зібрання товариства «просвіта». фото. 1868 р. у галичині була сформована наймасовіша національна культурно-громадська організація «просвіта». важливим чинником став кооперативний рух, який об’єднував галицьких громадян у єдину силу. кооперація ліквідувати ту стіну недовіри на сході, яка формувалася між нижчими верствами народу та демократичною інтелігенцією. кооперативи опікувалися шкільними справами, відкривали народні читальні, народні доми, видавали популярну літературу, дитячі книжки, різноманітні часописи. українство галичини поступово розширювало шкільну мережу, боролося за відкриття українських гімназій та українського університету. з українського фонетичного правопису українська народна й літературна мови остаточно поєдналися. галицький український рух отримав нові сили для розвитку в ході своєї політизації. створення політичних організацій, партій, партійної преси дало змогу висвітлювати й вирішувати національні справи політичними засобами. саме політичні партії поширювали ідею, що найдієвішим засобом вирішення національних справ народу є його власна держава. показово, що в галичині партії, які обирали марксистську ідеологію, не забували про національну справу, а наголошували на необхідності її вирішення. у кожному українському осередку — віче, хаті-читальні, кредитній спілці, кооперативному магазині, науковому товаристві, а часто й церковній парафії — обговорювали проблеми національного життя. атмосфера національної гідності перетворила галичину на провідника національного життя україни, на український п’ємонт. щоб стати об’єднувачем і визволителем україни з-під імперського гніту, як це зробив італійський п’ємонт стосовно італійських роздрібнених і поневолених земель, галичині треба було ще здобути державність, заручитися підтримкою могутніх союзників на міжнародній арені. на жаль, на межі xix і xx ст. історія цього шансу галичині так і не надала. 2. перегляньте параграфи в розділах ii і v, визначте найяскравіших представників культурницького й політичного етапів і заповніть у робочому зошиті таблиці 1.2. таблиця 1 представники культурницького етапу внесок у національне відродження таблиця 2 представники політичного етапу внесок у національне відродження 3. виокремте культурні й політичні чинники суспільного життя в австрійській імперії, які сприяли перетворенню східної галичини на лідера українського національного руху.