Заполните пустые ячейки на схеме, выбрав слова и/или словосочетания из приведённого списка. Ель, белка, верблюд, саксаул, лес, пустыня.

Ген — это участок молекулы ДНК, несущий информацию о первичной структуре одного белка. Ген — это структурная и функциональная единица наследственности.

Аллельные гены (аллели) — разные варианты одного гена, кодирующие альтернативное проявление одного и того же признака. Альтернативные признаки — признаки, которые не могут быть в организме одновременно.

Гомозиготный организм — организм, не дающий расщепления по тем или иным признакам. Его аллельные гены одинаково влияют на развитие данного признака.

Гетерозиготный организм — организм, дающий расщепление по тем или иным признакам. Его аллельные гены по-разному влияют на развитие данного признака.

Доминантный ген отвечает за развитие признака, который проявляется у гетерозиготного организма.

Рецессивный ген отвечает за признак, развитие которого подавляется доминантным геном. Рецессивный признак проявляется у гомозиготного организма, содержащего два рецессивных гена.

Генотип — совокупность генов в диплоидном наборе организма. Совокупность генов в гаплоидном наборе хромосом называется геномом.

Фенотип — совокупность всех признаков организма.

Законы Г. Менделя

Первый закон Менделя — закон единообразия гибридов \rm F_1

Этот закон выведен на основании результатов моногибридного скрещивания. Для опытов было взято два сорта гороха, отличающихся друг от друга одной парой признаков — цветом семян: один сорт имел желтую окраску, второй — зеленую. Скрещивающиеся растения были гомозиготными.

Для записи результатов скрещивания Менделем была предложена следующая схема:

\rm A — желтая окраска семян

\rm a — зеленая окраска семян

ОРГАНИ КРОВОТВОРЕННЯ (гемопоетичні органи) — це органи, в яких відбувається утворення формених елементів крові. Цей процес має назву гемопоез. До О.к. належать червоний кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли, тимус (вилочкова залоза). О.к. поділяються на центральні та периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок і тимус. До периферичних — селезінка та лімфатичні вузли. Червоний кістковий мозок — головний О.к. У новонароджених він заповнює всі кістковомозкові порожнини, а з 4–5 років заміщається жировою тканиною та перетворюється на жовтий кістковий мозок. У дорослої людини червоний кістковий мозок зберігається лише в епіфізах довгих трубчастих кісток, у губчастих кістках і в губчастій речовині плоских кісток. Червоний кістковий мозок має вигляд ніжної червоної маси і складається з мієлоїдної тканини, що містить ретикулярні волокна і стовбурові кровотворні клітини, які є родоначальниками всіх формених елементів крові. Процес гемопоезу (кровотворення) полягає в диференціюванні стовбурових клітин кісткового мозку за кількома напрямками: еритропоез — утворення еритроцитів; тромбоцитопоез — тромбоцитів; гранулопоез — гранулярних лейкоцитів; лімфоцитопоез — клітин імунної системи — лімфоцитів, які потім потрапляють у тимус, селезінку і лімфатичні вузли, де проходять подальшу диференціацію на Т- і В-лімфоцити. Жовтий кістковий мозок міститься в діафізах трубчастих кісток і представлений переродженою ретикулярною тканиною, клітини якої містять ліпідні включення. На відміну від червоного кісткового мозку, не здійснює кровотворної функції, але при крововтратах і токсичних отруєннях у ньому з’являються стовбурові клітини з периферичної крові. На їх основі виникають вогнища гемопоезу. Тимус — центральний орган лімфопоезу та імуногенезу. В ньому утворюються тимусзалежні лімфоцити, синтезується гормон тимозин і фактор росту. Т. людини складається із двох частин. Основу становить видозмінена епітеліальна тканина, представлена епітеліоретикулоцитами. Від сполучнотканинної капсули всередину відходять перегородки, що розділяють залозу на часточки. У кожній часточці розрізняють коркову і мозкову речовину. Коркова речовина містить велику кількість Т-лімфоцитів. Нові генерації лімфоцитів з’являються в тимусі кожні 6–9 год. Лімфоцити з потоком крові потрапляють у периферичні органи лімфопоезу: лімфатичні вузли і селезінку. Тут вони дозрівають в антигенреактивні кілери, хелпери і супресори. Мозкова речовина містить рециркулюючий пул Т-лімфоцитів, які можуть виходити у кровотік через посткапілярні венули і лімфатичні судини. Лімфатичні вузли розміщуються по ходу лімфатичних судин, виконують захисну і депонуючу функції. Гемопоетична функція полягає в утворенні лімфоцитів. Вони мають округлу чи овальну форму. З одного боку мають ворота, куди входять артерії, нерви, а виходять вени і виносять лімфатичні судини. Зовні вузол покритий сполучнотканинною капсулою, потовщеною в ділянці воріт. У капсулі переважають колагенові волокна. Селезінка — непарний паренхіматозний, периферичний орган кровотворної та імунної систем, що виконує функції кровотворення; захисту (імунні реакції); депонування крові. У селезінці відбувається диференціювання Т- і В-лімфоцитів, а також руйнування еритроцитів, які закінчили життєвий цикл. Селезінка покрита сполучнотканинною капсулою і очеревиною. Капсула органа складається зі щільної волокнистої сполучної тканини, яка містить гладкі міоцити. Паренхіма органа підрозділяється на білу і червону пульпу. У білій пульпі лімфатичних фолікулів розрізняють 4 зони: періартеріальну, гермінативний центр, мантійну, крайову або маргінальну. Періартеріальна зона складається з Т-лімфоцитів. Гермінативний центр містить В-лімфобласти, плазмоцити і «дендритні клітини». У мантійній зоні шарами розташовуються В- і Т-лімфоцити, а також плазмоцити і макрофаги. У маргінальній зоні містяться В- і Т-лімфоцити. Червона пульпа складається з ретикулярної тканини, кровоносних судин і клітинних елементів крові. У червоній пульпі відбувається руйнування еритроцитів, що пройшли життєвий цикл, за до макрофагів і плазмоцитогенез (утворення плазматичних клітин).