50 . по биологии ответьте на 7 8 9 ​

Запропоновані арістотелем класифікації тварин, а теофрастом – рослин – і сьогодні вражають своєю стрункою побудовою. теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин: 1) морські водні; 2) морські прибережні; 3) глибоких прісних вод; 4) прибережних мілководь озер; 5) вологих берегів потоків; 6) боліт. теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. арістотелеву класифікацію тварин застосував пліній старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з використанням екологічних характеристик. із натуралістичних досліджень середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа альберта великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. права громадянства здобувають натуралістичні спостереження з життя тварин. швейцарський природознавець конрад геснер спостерігав життя тварин і видав п'ятитомну "енциклопедію тварин". відомості про поведінку та спосіб життя тварин, якими опис їх будови, у той час називали "історією" життя тварин. валеріус кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробував пов'язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним складом ґрунту. початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника м. бойма (1614-1659) "флора китаю", яка з'явилася в 1656 р. багато натуралістичних подорожей було організовано у xxvii ст. в росії. особливо варто нагадати подорожі п.с. палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і криму. п.с. паллас друкує свою знамениту "ію", в якій подає детальний опис способу життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв'язок споріднених видів. у цей період особливо багато уваги приділялось біічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці о. гумбольдта (1807), а. декандоля (1855), к.ф. рульє (1814- ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу. успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує м.і. вавілову. його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх континентів світу. експедиція на буковину в 1940 р

При тривалій і інтенсивній діяльності виникає стан втоми, прямим наслідком якого є дискоординація функцій і тимчасове зниження працездатності. втома, що не переходить певних меж є фізіологічним, а не патологічним станом і вона, звичайно корисна для організму. вона відображає перебудову регуляторних функцій від оптимального режиму роботи до екстремального, який визначає мобілізацію наявних фізіологічних резервів організму для підтримання певного рівня працездатності. отже втома є засобом підвищення функціональних можливостей організму. разом з тим втома захищає організм від виснаження при виконанні надмірно тривалої чи надмірно напруженої роботи.  сучасні уявлення про втому базуються на положеннях про багатосистемність змін функцій при роботі. втома є наслідком змін на одному органі або системі органів, а в багатьох з них. іншими словами, ніяких спільних для усіх випадків механізмів втоми не існує. в залежності від конкретної ситуації головна роль в розвитку втоми може належати різним фізіологічним системам. втома може бути зумовлена змінами функціонального стану регулюючих систем (нервової і гуморальної), систем вегетативного забезпечення діяльності, або ж змінами в самому руховому апараті (зміни скоротливої функції міофібріл, порушення електромеханічного зв’язку м’язових волокон, погіршення проведення імпульсів в нервово-м’язових синапсах тощо ).  в розвитку втоми виділяють дві фази: компенсованої (переборювальної) і некомпенсованої. у фазу переборювальної втоми підтримання певного рівня працездатності досягається вольовими зусиллями. належить пам’ятати, що підтримання високого рівня працездатності в цю фазу втоми забезпечується неекономними (надмірними) втратами енергії. при підвищеній напруженій роботі виникає друга фаза втоми – фаза непереборювальної втоми. основною її ознакою є помітне зниження працездатності.